Які ознаки щасливої сім’ї? Чи достатньо взаємного кохання для щасливого шлюбу? Як зміцнити узи сім’ї та не зашкодити відносинам з батьками? Хто має бути головнокомандувачем у домі? На ці та інші питання відповідає директор ПСЗ НВК «Живе Слово» і консультант з сімейних відносин Анжела Поліщук.

Чим характеризується щаслива сім’я?

В одного хлопчика був день народження. На свято прийшли його друзі. В колі дитячих розмов за столом виникло досить серйозне запитання: чия ж мама найкраща? В суперництві діти навипередки змагались, вихваляючись:

— Моя мама найсмачніше готує!

— Моя найкращі зачіски робить!

— А моя вміє шити!

— Моя вирощує екзотичні квіти!

Лише один хлопчик не сперечався. Він спокійно сидів за святковим столом, не встряваючи у жваву дискусію. Відтак, увага допитливих «знавців» сімейного затишку зупинилась на ньому:

— А ти чого мовчиш?

— Я знаю, що моя мама найкраща. — прозвучало впевнено.

— Еге ж, ти доведи! — хором кричали діти. Недовго думаючи, в тиші хвилюючої паузи всі почули:

— Тато каже, що з моєю мамою легко жити.

На згадку приходить коротке резюме з книги Святого Письма Приповістей Соломона про чеснотну жінку (31 розділ, 28 вірш): «Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її». Адже саме взаємна атмосфера тепла і любові віддзеркалює щасливу родину.

Чи достатньо взаємного кохання для щасливого шлюбу?

Безперечно, ні. Молодим людям, які збираються одружитися, слід серйозно звернути увагу на уклад та відносини у батьківських сім’ях, добре їх співставити. Виявляється, спостерігаючи за батьками з ранніх літ дитинства, ми вибудовуємо певну модель усталених відносин «дружини — чоловіка», «програмуючи» себе на типовий вид поведінки. Приміром, пан Він зростав у матріархаті, де мама без відома чоловіка могла взяти кредит на величезну суму, а якщо тато купував молоток — то годі й було слухати чотири дні. Пані Вона виховувалась у патріархаті, де тато сказав — і як закон мідян та персів. Подружжя матиме величезні непорозуміння, оскільки молода дружина півроку чекатиме від чоловіка придбання холодильника за вже відкладені гроші, водночас люблячий супутник, в конвульсії пригадуючи дитинство, і за «холодну воду» не візьметься.

Повертаючись до перших наречених нашої планети, зауважу, що мудрий Господь, подивившись на досконалого Адама, створив йому не яку-небудь половинку, а «…подібну до нього» (Бут.2:18). Тож для створення щасливого шлюбу закоханим парам і нині вартує подбати про подібність та відповідність у расі, нації, у віці (бажано зі старшинством чоловіка), в інтелекті (не обов’язково за дипломом), в соціальній сфері, духовно-релігійному світогляді, темпераменті. При гармонії цих граней подружнє життя реально претендуватиме на рай.

Як зміцнити узи сім’ї та не зашкодити відносинам з батьками?

Одного чоловіка запитали: «Чи може теща бути доброю?». «Так, якщо вона живе від мене хоча б за 50 км», — відповів він.

Після весілля перед молодою сім’єю постають два нагальні питання: як зберегти й зміцнити взаємостосунки між собою і разом з тим не набути «нових ворогів» серед батьківських родин. Без сумніву, це не просто, але можливо, якщо строго і чітко слідувати за божественною настановою з книги Буття 2:24 вже на другий день після весілля. Варто дослухатись уважніше до першого дієслова із золотого правила шлюбу: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї».

Безперечно, донька чи син зобов’язані шанувати батьків згідно п’ятої заповіді Закону Божого. Однак після вінчання пріоритетними для двох у парі стають узи нової сім’ї. Аби молода пара не перебувала у дискомфортній меншості чи в серцевині чвар «кайдашевої сім’ї», якнайшвидше слід втілити в життя принцип від’єднання (активувати дієслово «покине») у таких напрямах: 1) особистого житла — навіть маленького, але власного «гніздечка»; 2) фінансового бюджету — себто жити за мірками свого бюджету, а в питаннях депозитних вкладів родичів мати обачність, аби з доброї руки батьків не потрапити в кабалу залежності, котра спокусливо передбачає право керувати «малодосвідченою» сім’єю; 3) емоційної сфери — це означатиме: віднині і назавжди найріднішою людиною для мене є мій чоловік, моя дружина (не мама, тато чи друзі), адже двоє у подружжі — це священне коло, в якому третім є винятково Автор шлюбу — Бог.

Що слід знати подружжю, йдучи до спальні?

Насамперед, пора довідатись, що Творцем такого солодкого подарунку як інтимні статеві відносини, є Сам Бог. В книзі Буття 2:24, 25 читаємо: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились». Ця особливо приємна річ є благословенням винятково подружнім парам. Не секрет, що зради найчастіше беруть початок від невдоволення однієї (а значить і другої) зі сторін. Навіть в цій делікатній сфері Господь бажає дати парі дороговкази. Він пропонує читати книгу Святого Письма Пісню над Піснями. З її еротичних епізодів ми дізнаємось, що для чоловіка в цій сфері важливе візуальне споглядання дружини, її захоплення ним, інтимний досвід та домашній затишок. Жінка ж потребує уваги, ніжності й слухового сприйняття компліментів, для неї важливі люб’язність та романтична підготовка.

Чому після весілля починаються сварки?

Дійсно, кілька місяців, а іноді й тижнів достатньо для того, щоб Він і Вона розгледіли один в одному щось «не те». Власне, усі «не» найчастіше криються в різнополюсній реакції на побутові «дрібнички»: нові покупки, розстановку меблів, прибирання, брудний одяг у ванні, пересолений суп тощо. Високе «я» молодих людей не воліє капітулювати в жодній із домашніх «битв». Справи доходять, на жаль, навіть до суду. Приміром, у першому півріччі 2015 року від 52% до 62% розлучень в Україні припадало на молоді сім’ї, повідомляють у Департаменті сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України.

Як не дивно, різновекторна поведінка чоловіка та дружини у парі була передбачена Самим Автором шлюбу, адже в книзі Буття 5:2 сказано: «Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина». В процесі «зрівнялівки» та фемінізму ми забули, що чоловік і дружина різняться не лише анатомічно й фізіологічно (про що довідуємось в школі), а й емоційно, психологічно і духовно. Від початку, в раю ця різниця слугувала доповненням для гармонії, багатогранного світобачення подружжя.

Через незнання протилежної статі і себе сьогодні ми не вміємо правильно реагувати на прості банальні ситуації. До прикладу, під час мислення чоловік в більшій мірі використовує ліву півкулю мозку, аналізуючи, порівнюючи, узагальнюючи, жінка ж — праву, яка працює емоційно, спонтанно, артистично. Тому й Він не розуміє дружину, шукаючи логічного пояснення покупки взимку п’ятої пари червоненьких туфельок. А пані Вона кидає зворотні камені сварки: як же Він не може впоратись хоч би з двома справами одночасно, коли їй легко вдається з сімома ладу давати. Уніфікуючи способи мислення двох сторін, можна підсумувати: чоловік «думає» сконцентровано і вузько, а жінка (не прийміть за образу) — розгалужуючись в широті подій, «відчуває» (причому інтуїтивно).

В арсеналі сильної статі 12500 слів щодня, у жінки — вдвічі більше. Саме чоловікам хочеться затулити вуха, коли вкотре дружини три години поспіль оповідають про свої і чужі пригоди в магазині, на роботі, з сусідами, перепитуючи: «Ти чуєш?» Звідси й жарти про чоловіків, котрі не розмовляють зі своїми дружинами цілими тижнями, бо не хочуть перебивати монологи коханих.

У сприйманні сімейного «гнізда» також простежуються протилежні позиції. Чоловік повертається з роботи до власного дому як у санаторій, жінка — як на основне поле робочої діяльності. Ще в маршрутці по дорозі додому пані Вона обмізковує проекти домашніх справ, точно знаючи, що робитимуть зараз діти, вона і, звісно, чоловік. Ось дружина штурмом бере кухню, ванну, у неї все кипить, а пан Він… здогадайтесь, де? Правильно, на відпочинковому дивані! І ось тут, замість того, щоб порозумітись і збалансувати трудові «фронти», подружжя видихаються на сімейних «перегонах» двох «я».

Треба взяти до уваги ще одну психологічну особливість двох: чоловік пам’ятає образу щонайбільше 30 хвилин, жінка ж — 72 години! Після ранкових непорозумінь вже ввечері галантний пан Він, йдучи до спальні, розгортає серйозні плани, натомість пані Вона продовжує гнівливо дутися. Чоловік ніяк не пригадає, за що дружина ображається, а вона у свою чергу не підозрює фактів різниці нервових систем. А Господь бажав від початку, щоб жінка пам’ятала три доби поспіль позитивні емоції: компліменти чоловіка, його слова вдячності, похвалу.

Хто має бути «головнокомандувачем» у домі?

Пригадується прислів’я народів Європи: «Горе тому дому, де кукурікає курка, а півень мовчить». Куди б ми не тягнули ковдру, правда одна: головою сім’ї є чоловік. А значить, вагома відповідальність за неї лежить на ньому: половинчастий баланс не працює. Єва згрішила першою, проте Господь, шукаючи обох, запитує: «Адам, де ти?» Доручаючи особливу місію для сім’ї з Уру халдейського, Бог делегує Своє завдання для провідника сімейства, звертаючись: «Аврааме, вийди…» Тож чоловіка Автор шлюбу наділив «професіями» глави сім’ї, годувальника, захисника, священика. На дружину ж Бог поклав інші, але не менш унікальні обов’язки. Вона — управителька емоційного світу, серце сім’ї, помічниця (і не нижча за статусом), порадниця, вчителька, берегиня сімейного затишку.

Отже, коли сім’я живе за маленькими і великими секретами Слова Божого, там панує мир і злагода. Тоді стає «вельми добре», як у раю. Усім бажаю радості і любові в шлюбі.

 

Анжела Поліщук