Піраміди Гізи, середньовічні замки Європи, Єрусалим, храмові комплекси інків, буддиські пагоди, Петра, Помпеї, Колізей  – улюблені маршрути тисяч людей. «Ліпше один раз побачити, аніж сто разів почути» – гасло справжніх мандрівників. По правді, інтерес до культури попередників є цілком непідробний. Збагнувши свою тлінність, перед руїнами історії людина прагне відповісти на усі одвічні «чому?», зробити самоаналіз і дати відповіді на запитання «хто я?» і «куди прямую?»  До речі, найвищий показник відвідувачів на нашій планеті мають місця захоронень, кладовищ і мавзолеїв. Приміром, Тадж-Махал в Індії, Долина царів у Єгипті, Вест- Мінстерське абацтво, Римський Пантеон, зрештою, Києво- Печерська Лавра.

У кожної держави, міста чи краю є свої «знаменитості». Пам’ятки архітектури, особливості ландшафту і культурне насліддя складають неповторну самобутність тієї чи іншої території. Сміливий турист, озброєний сучасними методами пересування і технічними новинками зв’язку, розглядає місцину минувшини з гордовитої позиції «зверху-вниз», мовляв «це зрозуміло, звісно так». Водночас, найкращі спеціалісти, інженери, архітектори, художники, муляри, і навіть, косметологи почасти розводять руками, бо не в змозі повторити чи скопіювати подібне. Шедеври образотворчого  і декоративно-прикладного мистецтва давнини, ткацтво і розпис тканин, вражаючі архітектурні ансамблі, музичні інструменти, порцелянові вироби, косметичні засоби досі дивують сучасну «всезнаючу» людину. А деякі пам’ятки були удостоєні честі іменуватись складовою  семи чудес світу.

Загалом, світська культура відзначалась своєю силою і впливовістю завжди. Її плодами в усі часи користувались Божі діти. Згадаймо Мойсея. Господь зволив, аби цей чоловік отримав академічну, військову та освіту державного службовця в найпрестижнішому університеті світового рейтингу того часу. А кого шукав Соломон серед підданих тирського царя для будови та оздоблення Божого храму? Вірно, майстра «на всі руки», як кажуть сьогодні. Ним виявився мудрий чоловік на ім’я Хурам-Аві, батько котрого був тирянин, а мати – з Данових дочок (2 Хр. 2:12,13).Де  зібрав  велику аудиторію  і проповідував без потужних мікрофонів апостол Павло у Афінах? Так, в амфітеатрі. Його будова  дозволяла чути шепіт з протилежних одна одній лавок кількатисячної юрби.

Постає запитання: чи є сенс сучасній віруючій людині творити «свою» християнську культуру? Аби послідовнику Христа розмежувати «праведне» від «неправедного», варто звернутися до витоків.

Згадаймо родовід каїнітів (Бт. 4:17-26). Насамперед, це були міщани, з яких – гончарі, музиканти, ковалі, вмілі господарники, словом, професіонали і культурна еліта тогочасного суспільства. Та звольте запитати: яка доля чекала на них, хто у своєму виборі не потребував Бога, хоч «на ринку товарів і праці» позиціонував досить твердо?

На противагу, пропоную зробити огляд культури нащадків Сифа ( Бт. 5:3-32). Там не йдеться про якийсь прорив у сільському господарстві, виробництві, торгівлі, науці чи мистецтві. Перше, що впадає у вічі це – строго задокументоване «тоді зачали були призивати Ймення Господнє». Друге, це повторювальний вираз «жив і породив» та « жив по тому», акцентуючи на усталених сімейних узах і  тісних зв’язках між  батьками і дітьми, без чого  неможливе майбутнє. Третє, у цій генеалогічній лінії людства двічі йдеться про Еноха, як того, «хто ходив з Богом», вибір якого в перспективі був нагороджений Небом. Зрештою, представникам родоводу Сифа належить рекорд довгожительства на нашій планеті в особі Метушалеха, здоровий спосіб життя його попередників і довіра Богу забезпечили йому 969 років благополучного життя.

Отже, два родоводи – дві протилежності: нащадки братовбивці і родоначальника праведного покоління. Серцевиною першої культури є досягнення і висоти, другої ж – віра і послух Богу. Не подумайте, що нащадки Сифа відмовились від благ своєї цивілізації чи були аскетами. Зовсім ні! Адже реалізація грандіозного проекту будівництва ковчега, мовою 21 століття – вантажного суперлайнера, потребувала неабияких знань і хисту, розрахунків і точності. Суспільство каїнітів розквітало, проте їхні душі деградували, не шукаючи порятунку у Бога. Сімейний інститут руйнувався під тиском похоті і бажань: «…і взяв собі Ламех дві жінки», – відзначено у Писанні. Покоління ж Сифа прагнули пізнання Господа  і своїм життям служили Йому. Як результат, від вод потопу врятувалися тільки вони.

Шановні добродії, чи не знаходимо ми  аналогічну градацію тепер:  культуру каїнітів і  збережену Богом культуру нащадків Сифа («світську» і «християнську» мовою сьогодення). Вважаю, не складає труднощів у помпезних спорудах-гігантах, «хмарочосах» інтелектуальних технологій, розважальних мегакомплексах та смаках суспільства впізнати знайомі тенденції. Для глибшого осмислення пропоную порівняльний аналіз двох складових у  розрізі деяких аспектів.

Світська культура

(каїнітів)

Християнська культура

(нащадків Сифа)

Покликана догоджати людині, приносити славу людям Призначена на славу Богові
Суперечить  Божій волі (Вавилонська вежа, Етеменанка) Діє в абсолютному послуху Богу (Ноїв ковчег)
 Зведення культових та оборонних споруд силами пригноблення,     утиску  (єгипетські піраміди, Собор Св.Петра у Римі, Велика Китайська Стіна ) Зведення скинії, храму і сучасних домів молитви за рахунок добровільних дарів і внесків «кого вело серце» та  «був стриманий народ від приносів» Вих.36:2,6

До праці спонукані Божим Духом (Бецаїл, Оголіяв –Вих 35:30-35)

Храмові будови присвячені рукотворним ідолам, язичницьким богам (храм Артеміди Ефеської, вівтар Зевсу) Храмові будови присвячені на служіння живому невидимому Богу (скинія, храм у Єрусалимі). Відсутність пишності, простота і зручність сучасних місць богослужіння, немає  людської іменитості у назвах.
Поклоніння природі, Сонцю, Місяцю, зорям    (Стоунхендж в Англії, культові споруди майя в Латинській Америці, індуїзм). Наділяючи їх владою впливати на долю, це спростовує могутність Бога і культивує астрологічні прогнози, прогнози посіву с/г культур сьогодні ( Рим.1:22,23) Поклоніння Богу в Дусі і в правді, споглядання природи, як доказу існування мудрого Творця і зміцнення віри у Нього ( Рим.1:20)
Супровід служіння гучними процесіями  та обрядовістю в центрі (акти розпусти біля воріт Іштар у давньому Вавилоні) Супровід служіння благоговійним ставленням, в центрі якого проповідь Слова Божого, засудження гріха у його найменших проявах
Руйнація інституту сім’ї і шлюбу, полігамія та блуд Збереження благочестя родини і шлюбу, моногамія ( Мк.10:9)
Пристрасний вибір супутника, безвідповідальність у зобов’язаннях Вибір супутника життя з кола послідовників Бога, заборона одруження з невіруючою стороною
Деградація і занепад моральності Духовний розвиток і збереження наступних поколінь
Музичне і хореографічне оформлення знаходиться в догоджанні людини і збудженні тілесної похоті (азіатський танець «живота») У своєму призначенні спів та  гра на музичних інструментах є складовою прославлення Бога (1Хр.25:7) Приміром, Бах підписував  свої твори ініціалами літер, що означали «єдиному Богу слава» або  «Ісусе допоможи».  Походження назви ноти «до» має корені від латинської слова , що означає «Господь»
Мета музики: відволіктись, забутись, розгнуздати свідомість. Вона програмує до танцю чи рухів, стирає моральні бар’єри або розвиває агресію і насилля (рок, рок-н-рол, джас) У своїй меті класична і духовна  музика активізує позитивний вибір людини, мотивує пізнання Бога, заспокоює, сприяє осмисленню життя і вчинків, не викликає «пританцьовування» та мимовільних рухів, покращує самопочуття «… заграє той рукою своєю – і буде тобі добре» 1 Сам16:16
Розмаїття у літературній спадщині заплутує читача в догадках Істини, оскільки відображає взаємно протилежні судження. Поява літератури фентезі (Дж. Роулінг «Гарі Потер») та розгляд біблійних історій  в жанрі міфів та легенд зводить нанівець віру в Бога та правдивість подій, описаних в Біблії. В усному мовленні присутні лайливі слова, котрі в своїх коренях  мають відношення до активізації нечистих сил. Біблія  – це найвище джерело мудрості  та шедевр літератури. Пушук знань про Бога сприяли книгодрукуванню та  розвитку писемності (Біблія «Вульгатта» Гутенберга,  рукопис «Пересопницька Євангелія», сувої Мертвого моря, таблички Ебли).

Реалістичне відображення подій через літературні твори та вирішення насущних питань з призми Біблії. Присутність у лексиконі мовлення виразів біблійного походження, як от «манна небесна», «невірний Хома», «підюдили», тощо. В етикеті – вираз «спасибі» – це скорочений варіант первісного звучання « Спаси тебе Бог»

Хід  всесвітньої історії пояснюється з боку соціально-економічних передумов та без участі Бога. Ставить під сумнів хроніку біблійних подій. Тлумачення історії в руслі протистояння добра і зла, як результату вибору і системи поклоніння. Біблійні пророцтва та Божі визволення – невід’ємні складові ходу подій історії.
В образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві простежуються змішані або суперечливі один одному погляди відображення дійсності.  Має місце іконопис, схвалюється імпресіоналізм. Відображення світу, як складової творіння Бога в дусі реалізму. Пошук Істини через біблійні сюжети (колекції Г.Доре, Ю. фон Карольсфеда, «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі, полотна Рафаеля, А.Дюрера, Рембранда, І. Крамського, І. Рєпіна, О. Рябушкіна, Г. Семирамідського, В. Полєнова )
В одязі присутня тенденція оголення ділянок тіла,  в стилях – різноплановість та строге слідування за модою, вільність фасонів, екстравагантність

(1Ів.2:15,16)

Одяг розглядається у своєму головному призначенні (прикривання та зігрівання тіла). В стилях –класичні підходи, а також скромність, відповідність статі, роду занять
 Прикраси, сережки, татуювання, пірсинг розуміються «невинними» дрібничками, хоча є прямими талісманами язичницьких богів або знаками сил сатани (Іс.3:16-23) Відсутність прикрас
Окрім традиційного підходу у  методах діагностики та лікування ініціюється пошук швидкого, магічного, без власних зусиль та зміни способу життя (іридодіагностика, голкотерапія, гомеопатія, уринотерапія). Практикується гіпноз і зв’язок з потойбічним світом. У лікуванні передусім пріоритетними є піст і молитва, дотримання принципів здорового способу життя. Залучаються методи традиційної медицини, фітотерапія. Суворо засуджується спіритизм.
 Окрім традиційного дозвілля, свята супроводжуються видовищними розвагами, веселощами ( Карфаген, Помпеї, безчинні гуляння на бенкеті Валтасара, день народження Ірода). І сьогодні деякі календарні дати та звичаї  не приховують демонських коренів (Хеллоуін в Англії). Великого розмаху і поширення набули фестивалі пива, алкогольних напоїв.  Збільшується географія маскарадних карнавалів (Бразилія, Іспанія), грального бізнесу (Лас – Вегас,  Гаїті). Загострюються позиції суперництва та жорсткої конкуренції (  Олімпійські ігри, заходи Голлівуду  . Згідно зі Святим Писанням, субота  – день відпочинку та поклоніння Господу. Традицією для християн є радісні богослужіння, відпочинок на природі, трапези, знайомство  з великою сім’єю Церкви, християнські конгреси
У раціоні харчування немає обмежень, в  національних стравах простежується  радикальність (готування змій, жаб, протухлих яєць) Стримання в харчуванні, дотримання дієти без складової нечистої їжі (Левит 11)
Фінансове благополуччя є самоціллю. Реакція на успіх інших супроводжується суперництвом, почасти і заздрістю Успіх інших долучається до слави Божої та радості за сім’ю Божих дітей. Фінансові благословення розцінюються як ресурс у справі спасіння і вістки Євангелії
В управлінні присутня дискримінація та ієрархія, що ґрунтується на привілеях «начальствуючих» і залякуванні підлеглих Розуміння місії Христа через різні покликання та підпорядкування рангів. Відсутність ієрархії, але розподіл відповідальності за різні ланки служіння
Філософія буття розглядає людину 1) як продукт випадковості 2) автономний суб’єкт 3) особу секулярних, релятивіських поглядів 4) особу, котра шукає божественне всередині в собі та плекає любов до себе і є самодостатньою Концепція  людини включає такі моменти:

1) людина – вінець творіння 2) пізнання Бога через Біблію та молитви 3)плекає любов до Бога і людей 4) повна залежність від Бога і вільний вибір у прийманні рішень

В географії поширення не має меж Знаходиться всередині культури того чи іншого народу (Ісус Христос: «…а вони ще на світі»)
Стимулюється прогрес і досягнення як самоціль НТП підпорядковується на служіння Богу та спасіння інших

 

Якщо узагальнити це порівняння в образ, то християнська культура (шукаючих Бога) схожа до чистого мінералу, культура  ж світу подібна до конгломерату, суміші позитивних і негативних проявів. Гадаю, у завдання християнина не входить докорінна переміна усього світу ( оскільки це неможливо і суперечить пророцтвам Біблії), проте проголошення вістки спасіння та власне очищення від гріха відбувається не інакше як через взаємодію християнина з оточуючим світом. Ось тут і важливо пам’ятати про різницю. Наявність контрасту спонукає сучасних  Рут і Рахав  залишати культуру своїх предків, коли повз їхнє життя проходять вісники Істини. Разом з тим,  компроміс з боку носіїв християнської культури призводить до відступлення Істини, тому що «Божі сини спокушаються вродливістю людських дочок». Як і колись, дороги двох культур переплітаються і є взаємозалежними. Однак, суттєвою залишається різниця їх кінцевого призначення: « озеро вогняне» і « вічне життя». «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно», – закликає Творець через пророка Михея (6:8). Погодьтесь, мовчазні свідки історії у вигляді руїн колись могутніх та гордих цивілізацій – найпереконливіший  аргумент, на користь вибору з Богом.

«Хто я? Куди прямує моя дорога? –питання, які варто ставити перед собою частіше у спогляданні культури сьогодення.

                                                                                                                         Анжела Поліщук