Пропоную вашому аналізу одну з китайських притч: «Якось, мандруючи по країні, Хінг Ши, відомий китайський мудрець прийшов в одне місто, у котрому в той день зібрались найкращі майстри живопису і влаштували між собою змагання на звання кращого художника. Того дня безліч прекрасних картин дивували глядачів та строгих суддів. Конкурс йшов своєю чергою. Як на те, дві останні роботи, кожна з яких претендувала на звання «найкращої», просто збили з пантелику всіх суддів. Члени журі ніяк не змогли знайти у полотнах можливих помилок чи невдалих мазків пензлів. Але як не старались судді бути прискіпливими, вони не знайшли жодного недоліку, жодної зачіпки, котрі змогли б дати результат перемоги і поразки.

Перехожий мудрець Хінг Ши запропонував суддям свою допомогу, на що ті з радістю погодились. Відомий мислитель звернувся до самих авторів полотен: «Шановні добродії, ваші картини чудові! Як і судді, я повинен зізнатись, що й сам не бачу чогось такого, аби одну із них змістити від нагороди. Тому я вкрай прошу вас особисто оцінити власні роботи чесно і справедливо, називаючи мені їх недоліки».

Після уважного огляду своєї картини перший художник гучно заявив: «Учителю, як не дивлюсь, не можу знайти в ній жодної прогалини».

Другий художник стояв мовчки. Хінг Ши звернувся до нього: «Ти також не бачиш у своїй праці жодного недоліку?»

На що той трохи зніяковіло, але відверто повів: «Зовсім ні, я просто вагаюсь с котрого мені слід почати».

«Ти переміг у цьому конкурсі», — посміхнувшись, сказав Хінг Ши щирому живописцю, але одразу почув у свій бік обурення від опонента: «Як це так? Я ж не знайшов у своїй картині жодної помилки? Як міг перемогти той, хто знайшов їх у себе безліч?»

Мудрець відповів: «Майстер, котрий не знаходить у своїх роботах недоліків, досяг межі свого таланту. Натомість майстер, котрий помічає прогалини там, де їх не знайшли інші, ще може вдосконалюватись і рости. Як же я міг присудити перемогу тому, хто завершив свій шлях, досяг того ж самого, що й той, хто свій мистецький шлях продовжує? Відтак перемагає ріст і вдосконалення!»

Пані та панове, якщо на своїй картині сімейного життя ви помічаєте хиби, хоч інші цього не зауважують, це означає, що ви на правильному шляху росту і вдосконалення. Не відмовляйтесь наспіх від кар’єри успішного сім’янина і щасливої людини. Нумо до висот перемагаючої любові!

П’ять мов любові

«Не будьте винні нікому, нічого, окрім любові», — стверджує Писання, і з цим погоджується кожен. У всьому світі люди розмовляють різними мовами, діалектами та говірками. З любов’ю відбувається приблизно те ж саме. Існує п’ять основних форм любові, якими користуються всі люди, до того ж більшість навіть не підозрюють про це. Часто ми не можемо задовольнити потребу любові один одного, тому що не знаємо, яка мова любові властива, тобто рідна нашому супутнику. Аби не віддалитися від близької людини на відстань холоду і байдужості, варто слідувати дорогами любові, переконує Гері Чепмен у своїй книзі «П’ять мов любові».

Перша мова любові — слова

Похвала і вдячність завжди допоможуть проявити любов, і краще їх виразити простими, щирими словами: «Як ти смачно готуєш! Дякую, що прибрав зі столу! Яка ти молодець! Дякую за ту пораду! Я така вдячна, що ти поруч!» Якщо люди постійно чують один від одного такі слова, то стосунки змінюються на краще. Похвалою можна досягти набагато більше, ніж бурчанням.

«Лагідне слово утихомирює гнів», — сказав один мудрець. Одне й те ж саме можна сказати по-різному: «Вже і не пригадую коли востаннє їв пироги. Навряд чи спробую їх у цьому житті!» — подібна фраза зовсім не сприяє близькості, опріч того вона й гасить бажання взагалі щось приємне робити. «Я так люблю твої яблучні пироги, вони виходять у тебе такими смачними! Може, спечи на цьому тижні?» — Без сумніву, тут чоловік допомагає дружині проявити любов, хвалить її й створює близькість.

Друга мова любові — час

Прочитаємо гірке зізнання Павла: «Ми прожили з дружиною сімнадцять літ, і ось, усе втрачено! Як не розумно я себе поводив! Зазвичай, повертаючись з роботи, дружина розповідала мені, як минув її день. Коли виникали проблеми, я вислуховував її, радив, як зробити краще. Найчастіше я говорив так: «Не можна втікати від труднощів. Проблеми нікуди не подінуться, ти маєш вирішувати їх. Може, поговорити з начальством?» Наступного вечора, повернувшись додому, вона знову розказувала те ж саме. Я запитував, чи зробила вона те, що я радив їй напередодні? Вона кивала головою. Тоді я повторював пораду. Третього дня — та ж сама історія, але вона вже на прислухалась до мене. Я пізно зрозумів, що шлюб — це не арифметична задача. Найдорожче в сім’ї — теплі взаємини», — аналізує Павло, втративши дружину.

Справді, дружина Павла потребувала уваги та його часу. Вона хотіла співчуття, коли розповідала про неприємності і образи на роботі, а не порад наставницьким тоном. Жінка питала підтримки у найближчої людині, а натомість була фактично не вислухана.

Любі читачі, не дозволяйте стороннім справам заполонити ваш дорогоцінний час, який слід викроїти і для чоловіка, і для дружини, дітей, батьків. Щасливе подружжя, котрому є що згадати. Вони пам’ятають, як зранку готували сніданок разом, саджали квіти навесні. Як одного разу, збираючи гриби, потрапили в кропиву. Вони пам’ятають, як йшли 5 кілометрів пішки, бо замилувались, пропустили останню маршрутку. Щасливе подружжя, перегортаючи фотоальбом, знаходить свою сім’ю у різних місцях, у різному колі людей. Усе це згадки про кохання, грань котрого — мова часу.

«Де ж узяти час, якщо ми працюємо», — скаже хтось? І все ж знайдіть його, адже знаходите час поснідати і пообідати. А спільні заняття і час, проведений разом, як їжа для здоров’я, як життєдайне джерело радості для сім’ї.

Третя мова любові — подарунки

Узявши до рук подарунок, відразу розумієш, що людина, купуючи його, думала про тебе. Подарунок — це символ цієї думки. Люди, чиєю мовою любові є подарунки, цінують вашу думку. І хоч подарунки бувають різними: і дорогими, і дешевими, і великими, і маленькими, — пам’ятайте, що їх гасло залишається однаковим: «Я люблю тебе! Мені приємно думати про тебе!» Польова ромашка, шоколадка, канцелярська ручка, зрештою, рибальський гачок, — це речі, що будують теплу, взаємну любов. Водночас, не фальшивте у мові подарунків, роблячи їх «про око» або «відкупляючись» за якусь провину.

Четверта мова любові — допомога

Слова — словами, а от до справи… Якщо людині вдається маскуватися за грою слів на роботі, в транспорті, в магазині, то в рідній домівці — хоч утікай, — потрібно не лише обіцянки слів, а конкретна дія і допомога. Цю рису любові треба ідентифікувати у своїй половинці ще до одруження.

П. Лефевр у притчі «Лист до коханої» пише ось що: «Один хлопець писав листа своїй коханій, називаючи її скарбом: «Я тебе так кохаю! Задля тебе пройшов би крізь вогонь! Задля тебе піднявся б на найвищу гору! Переплив би найширшу річку!» Отож, завтра ввечері прийду, якщо дощу не буде».

Дорогі друзі, якщо ми діємо і допомагаємо з радістю, то виявляємо свою любов. Допомогти приготувати обід, вимити посуд, донести важкі сумки, погуляти з собакою, допомогти в роботі або в підготовці до іспиту, — та хіба ж можна чимось нехтувати, якщо любиш по-справжньому! Якщо ваша мова любові — допомога, не соромтесь просити, але не наказуйте. Можливо вам дещо доведеться змінити звичні уявлення про те, що має робити чоловік, а що жінка. Водночас, не беріть до уваги інші пари. Усі люди різні, і сімейні обставини також. Любов важливіша за стереотипи.

П’ята мова любові — дотики

Ні для кого не таємниця, що дотик — одне з яскравих способів висловить почуття любові. Науково підтверджено: немовлята, яких часто беруть на руки, обіймають, цілують, фізично й емоційно розвиваються швидше, ніж ті, які довго лишаються самі.

За допомогою дотиків можна проявити і любов. Для декого це єдиний спосіб її відчути. Тому тримати кохану людину за руку, взяти її плечі, скуйовдити волосся, зробити масаж, — це мова відносин під назвою «дотики». По-правді, «Мистецтво любові — це постійний пошук, і вдосконалення».

Чи легко керувати мовами любові на практиці? Що треба взяти до уваги?

Трапляються випадки, коли людина, почувши назви п’яти мов любові, одразу розуміє себе і свого супутника. Іншим складніше. Щоб визначити різну мову любові свого супутника чи когось іншого, слід бути дуже уважним, аби помітити, про що найчастіше просить чоловік, дружина чи дитина, чого очікує завжди. Зазвичай, з п’яти мов любові саме одна є домінуюча.

Приміром, жінка каже: «Давай поїдемо до річки! Може прогуляємось? Квитки у дендропарк сьогодні не дорогі!» Очевидно і зрозуміло: дружина хоче провести з чоловіком час. Їй не будуть складати такої ваги слова, подарунки, допомога і дотики, як спільно проведений час і приділена увага.

А от її чоловік, помічаємо, не байдужий до подарунків. Як ми про це довідались? Дуже просто: усі, коли-небудь подаровані дрібнички, у його кабінеті знаходяться на найвиднішому місці. Мало того, він добре пам’ятає усі дати і обставини дарування цих «раритетів». Ясна річ, чоловік гадає, що його дружина так само цінує подарунки, як він. Люблячий супутник починає просто засипати кохану всілякими речами, але розчаровується її байдужістю. Дружина ж все витягає його з домівки кудись і зовсім не приймає до уваги, що чоловік цінує сюрпризи і маленькі пам’ятки, подаровані власне йому. Словом, подружжя розмовляє двома різними іноземними мовами. Аби почути один одного, слід прислухатись і діяти в напрямку своєї половинки. Задовольняючи потреби іншого у шлюбі, ми складаємо депозити любові на своєму рахунку.

«Яка там різниця?» — заявляє хтось. «Мені не до того, аби перейматися смаками чи вподобаннями його, хай кожен дбає про себе, от і все». Шановні читачі, з приводу сімейного егоїзму, дозвольте згадати приповістку.

Жили-були два добрих сусіди. Одного звали Ніс, а другого — Очі. Поки були молодими — жили мирно, ніколи-ніколи не сварилися. Навпаки, завжди допомагали один одному. Бувало, коли Ніс почує щось неприємне, то швиденько попереджує Очі. Очі, у свою чергу, побачивши якусь небезпеку для Носа, тут же застерігала його від можливих неприємностей.

Минав час. Сусіди постаріли. Їхні сили підупадали, здоров’я погіршувалось. Очі стали недобачати і вже не могли обійтися без сторонньої допомоги. Отож, вони почали використовувати окуляри. Відтоді Ніс почав щось невдоволено бубоніти: «То не мої проблеми, що ви не добачаєте. Чому я маю носити ваш тягар? Уся вага від окулярів лягає тільки на мої плечі. Усе! Більше терпіти не буду, досить», — категорично заявив колись добрий сусід.

Оскільки Очі були миролюбними, то вони задля миру, спокою і любові поступилися сусідові, відмовившись від окулярів. Та не минуло й кілька хвилин, як обидва спіткнулися і впали. Хочемо запитати у вас: хто найбільше постраждав? Звичайно ж, Ніс. Тоді він, зрозумівши свою помилку, чемно перепросив свого сусіда, і Очі знову мали окуляри. Настало благополуччя.

Пані та панове, мораль тут абсолютно прозора: «носімо тягарі один одного», — як каже Святе Писання. А також: «роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо». А ще Слово Боже наполягає: «Не будьте винні нічого нікому, окрім любові». Відтак, не шкодуймо себе, без жодних зволікань спішимо любити.

Нажаль, в українській культурі і досі якось не прийнято виявляти знаки уваги до законного чоловіка, дружини. Ми можемо бачити на вулиці неодружені пари, які поводяться навіть нестримано, а нам соромно поцілувати чоловіка біля потягу, коли він від’їжджає, обійняти його при зустрічі, дивним є залишити у його портфелі маленький сюрприз. Нам якось незвично написати підбадьорливе SMS-повідомлення чи електронний лист рідній людині…

Законному чоловіку нам ніяково виявляти законні знаки любові. А даремно! Бо існує особа, котра воліє зробити для незаконного (чужого) чоловіка незаконні знаки уваги. Послухайте, будь ласка, що про неї говориться у Біблії, в книзі Приповістей Соломона 7:10, 12-17: «Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним, раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона… І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому: У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої! Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе! Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна, постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном…»

Зверніть увагу, якими мовами любові оперує зрадниця, аби звести чужого чоловіка. Вірш 13: «вхопила його, ніжно поцілувала», — це дотики. Вірш 15: «Я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого», — тобі приділяю час. Вірші 16-17: «Килимами я вистелила своє ложе, постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном», — свідчення мови подарунків. А яка тут фантазія, вишуканість, яка винахідливість!

Дорогі жінки, чи робите ви щось подібне для своїх законних чоловіків? Скажете: «Колись…» Не дарма ж в одній книзі сімейних консультацій повторюється: «Нам багато чого треба вчитися і багато від чого відучитися». Якщо у картині вашого сімейного життя знайдено не доопрацювання — вперед до роботи! Любі дружини, прив’яжіть до себе своїх чоловіків щирими почуттями любові через підбадьорливі слова, ваш час для нього, через ваші подарунки, вашу посильну допомогу, ваші дотики та інші стосунки.

Так само і чоловіки. Приділяйте час і говоріть слова потішання для дружин, тоді вони припинять довготривалі наради у колі подруг. Не забувайте про допомогу, і ви зустрінете на порозі не бурчання чи нарікання, а захоплення чи радість дружини. Здивуйте їх подарунками (не обов’язково дорогими) і, звісно, обіймайте і цілуйте, бо дотики не коштують вашого гаманця, але варті надто багато для близької людини.

По-правді, «Мистецтво любові — це постійний пошук і вдосконалення». Якщо ви помітили, що ваші посудини любові міліють, відкрийте серце для Господа, Котрий прощає, має змогу зробити неймовірне, адже Бог є любов.

В підсумку усім бажаю гармонії і росту, теплих взаємин. Хай у ваших домівках світить сонце любові і добра!

 

Анжела Поліщук