Читаючи Біблію, ми знаходимо в ній насичений перелік імен, родоводів та сімейств. У багатьох виникає спокуса обминути, здавалось, нудну статистику, мовляв, сучасній людині немає сенсу вдаватись у такі подробиці. Між тим, на сторінках Книги Книг дослідники налічують 2930 імен. Апелюючи до раціоналізму, нерідко ми залишаємо без уваги цілі абзаци, розділи Святого Писання. Поволі виникає запитання: невже Бог не знав, що ці списки будуть відторгнуті з причин сум′яття в кількості чи неактуальності в часі?

Цінність людини

У Божому Слові захована велика мудрість та глибина. У Нього нічого не губиться впродовж пройдених років чи тисячоліть. У Господа немає «зайвих» слів чи імен у Його Слові. Згідно Біблії Ісус Христос шукає одну із ста овечок, одну із десяти драхм. Але найбільш радикальні дії любові Господь робить в пошуках блудних синів і дочок.

У книзі Ісаї 13:12 Бог обіцяє: «Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину від офірського золота». Якщо сьогодні економічний добробут держав вимірюється за кількістю золотого запасу країни, то Господь наголошує на цінності людини. У світлі великої жертви Ісуса Христа це стає зрозумілим, адже через пророка Ісаю у 43 розділі, 4 вірші до кожної особистості Господь звертається так: «Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, й Я тебе покохав, то людей замість тебе віддам, а народи за душу твою». Відтак, Бог зацікавлений у проблемах, переживаннях, здоров′ї і нуждах людей, як ніхто інший.

Як називали дітей в ізраїльському народі

На сторінках Святого Писання зустрічаємо імена конкретних людей, котрі творили історію. В ізраїльському суспільстві існували передумови для вибору імені. Приміром, це могли бути обставини народження, як от: Каїн — «придбання», Авель — «пара, подих», Рувим — «Він побачив мій смуток», Беноні — «син мого горя» або батьківські почуття: Гад — «успіх», Асир — «щастя», Іссахар — «нагорода», або події смерті одного з членів родини, що передували появі немовляти, як у випадку Наума, що означало «розрада», чи Неємія — «втіха від Бога».

Значну роль у мотивації називання дітей мали також особисті якості новонародженого, як зовнішні, так і внутрішні: Лаван означає «білий», Едом — «червоний», Гедеон — «кульгавий», Барак — «блискучий». Іноді з метою відображення певної риси характеру дитини використовували образи зі світу природи: Самсон — «сонце», Девора — «бджілка», Гадасса — «мирт», Калев — «пес», Йона — «голуб», Сепфора — «птах».

Водночас, більшість біблійних імен відображають стосунки людини з Богом, сутність характеру особистості та її місії в житті. Іван означає «милість Бога», Даниїл — «Бог мій суддя», Гавриїл — «твердиня Божа», Михаїл — «хто, як Бог», Ілля — «твердиня Господня», Лазар — «Бог — помічник», Йосип — «Бог додасть ще», Єремія — «Бог підвищить», Овдій — «слуга Божий». Серед них виділяються імена, які мають значення прикметників, що стосуються Бога: Барух — «благословенний Богом», Давид — «улюблений», Амос — «ношений Богом».

Родовід Месії в Першій книзі Хронік

Епохальним для людства стало ім′я Спасителя — Ісус, — що означає «Господь спасає». Цікаво, що про Його місію і план викуплення Бог звіщав в іменах ще від початку світової історії. Так, у книзі 1 Хронік задокументовано хід подій від Адама до царя Соломона тривалістю у 3 тисячі років. Деякі відомості детальні, а в деяких робиться лише посилання на тих чи інших людей. Вартує уважніше зупинитися на перших десятьох іменах 1-ї книги Хронік, котрі мають пряме відношення до родоводу Ісуса Христа.

Вже у першому розділі з першого до четвертого вірша 1-ї книги Хронік бачимо лише імена: «Адам, Сиф, Енош, Кенан, Магалел’їл, Яред, Енох, Метушелах, Ламех, Ной». Дивний початок, чи не так? Відвертий дослідник запитає себе: і для чого ця «суха» згадка минувшини допотопної цивілізації, чи варто повторювати список із 5-го розділу книги Буття?

Не варто поспішати з висновками. Є пропозиція зробити аналіз значення імен перших десяти людей зі списку родоводу Ісуса Христа, пам′ятаючи, що їх життя охоплює період щонайменше у 1600 років.

Від Адама до Ноя

Адам, перший чоловік на Землі, ім′я котрого означає «людина». Сиф, син Адама після смерті Авеля, за яким іде родовід Божих синів і дочок, носив ім’я з тлумаченням «призначено». Ім’я Енош означало «бути смертним», Кенан — «оплакувати», Магалелїл — «Благословенний Бог», ім’я Яред означає «зійде з Неба». Ім’я Еноха — чоловіка, про якого сказано: «і ходив із Богом Енох і не стало його — бо забрав його Бог», означає «щоб учити». Метушелах — патріарх, який прожив на землі найдовше життя тривалістю в 969 років, носив дивне ім′я, що звучало на оригіналі «його смерть принесе». Сина Метушелаха, Ламеха нарікали «тим, хто у відчаї». Як бачимо, вірні Богу сини носили іноді далеко невтішні імена, адже мовою оригіналу це звучало буквально. Про Ноя ж сказано: «цей потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв». Божий слуга, котрий 120 років будував ковчег і звершував проповідь, чув до себе звернення: «потіха, потішення».

Якщо згаданий перелік значень почергово скласти в один ряд, то виходять надзвичайно цікаві речення: «Людині призначено бути смертною, оплакувати. Благословенний Бог зійде з Неба, щоб учити, що Його смерть принесе тим, хто у відчаї, потіху».

Історія викуплення

Без сумніву, в цих іменах відстежується не тільки допотопна історія людства, стан гріхопадіння, а й історія викуплення в Ісусі Христі. Отож, у Бога дрібниць, неточностей чи випадковостей у долі та іменах людей не буває. Особливо чітко і строго Господь слідкує за книгою родоводу Спасителя. На сторінках Біблії не губляться люди з їхніми давніми чи новими іменами. Адже, читаємо у книзі Псалмів 86:5, 6: «І про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його! Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там».

Є запитання: про кого розповідає Святе Писання? У пам′яті зринають постаті патріархів, суддів, царів чи учнів Ісуса Христа. Проте, у Бога більш конструктивний підхід і серйозна глибина задуму. Свята Біблія — це оповідь про Ісуса Христа, Спасителя та Викупителя людства. Його родовід — це вибрані люди послуху і навіть помилок. Бог, Котрий діє у житті, повному боротьби і вибору для Адама, Сифа, Еноха чи Ноя, нагадує: «і Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту». Щоразу, коли ми споглядаємо той чи інший сюжет біблійних подій, слід тримати в увазі ту грань характеру Бога, яку Він бажає відкрити нам через їхнє життя і досвіди з Ним. Разом з тим, творячи історію, люди стають свідками та інструментами в Його руках.

Бог приховав надію людства в біблійних іменах

Про що наголошує Творець, вкотре цитуючи родовід Божих синів від Адама до Ноя? Звісно, на темі виконання пророцтва про Месію, даного від початку ще в Едемі. Він говорить про прихід Ісуса Христа на землю, адже в оригіналі перших десяти імен родоводу Спасителя це звучить так: «Людині призначено бути смертною, оплакувати. Благословенний Бог зійде з Неба, щоб учити, що Його смерть принесе тим, хто у відчаї, потіху». Тут закладений стислий опис приреченості людини з одного боку і втручання Неба в спасіння людини — з другого.

Цю надію Господь звіщав в іменах і характерах цих людей на протязі 1600 років. Він хоче її показати нам і сьогодні, ще раз переконати у правдивості Слів Божих пророцтв. Неймовірно, чуючи імена родоводу від Адама до Ноя, ми знаходимо провіщення про Месію, Ісуса Христа — «потіху» Ізраїля, мудрого Вчителя, Порадника, котрий приніс Своєю жертвою у світ велике потішення — прощення гріхів і надію на вічне життя.

У Євангелії від Луки 4:18-21 Сам Христос сказав: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!»

Отже, з 1-го розділу Першої книги Хронік та з 5-го розділу книги Буття ми дізнаємось про дивовижний план спасіння, милість і благодать Бога. Крізь тисячоліття звучить донині: «Людині призначено бути смертною, оплакувати. Благословенний Бог зійде з Неба, щоб учити, що Його смерть принесе тим, хто у відчаї, потіху».

З висоти Голгофи до кожного з нас лунає звернення: «Ти цінний в моїх очах, ти належиш мені по праву Творіння і по праву викуплення, прийми моє прощення і живи!»

Єврейські родоводи та генеалогія Христа

Ніколи не існувало такого народу, який надавав би такого важливого значення зберіганню іменних списків і родоводів, як євреї, оскільки вони підтверджували приналежність до одного з колін, право на ділянку землі чи лідерство. Питання родоводу для єврея новозавітного і старозавітного часу — це питання його особистісної ідентифікації, патріотичної гордості та сімейної честі. Потомок синів Левія, котрий «губив» свою генеалогічну лінію навіть в одному імені, позбавлявся права священницького служіння. «І з синів священичих: сини Ховайїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і звався їхнім ім’ям. Вони шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства» (Ездр.2:61,62). Ще у посланнях Павла ми знаходимо розпізнавальний принцип приналежності до того чи іншого родоводу: «Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніямінового, єврей євреїв, фарисей за Законом» (Филип.3:5).

Ці родовідні стали доказом того, що Ісус з Назарету, згідно пророцтва, народився від насіння Авраама і був законним спадкоємцем престолу Давида. Йосип був за законом батьком Ісуса і разом з тим — родичем Марії, тому Месія був нащадком царя Давида і за законом, і за плоттю (Рим.1:2-4). Оскільки на Ісуса Христа була покладена особлива місія Викупителя і Посередника, питання Його родовідної лінії було під Божественним наглядом. «Головна річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, поправиці престолу величності, Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не Людина» (Євр.8:1,2).

Родовід Ісуса Христа в Біблії чітко простежується за хронологією подій єврейського народу. В період допотопного часу це Адам, Сиф, Енош, Кенан, Магалаїл, Яред, Енох, Метушалех, Ламех, Ной; в період післяпотопний і до Авраама це Сим, Арпашад, Шелах, Евер, Пелег, Реу, Серуг, Нахор, Терах, Авраам; в період патріархів, рабства, пустелі та суддів це Ісаак, Яків, Юда, Перец, Хецрон, Рам, Амінадав, Нахшон, Салма, Боаз, Овед, Єссей, Давид; в період Юдиних царів — Соломон, Рехаваам, Авійя, Аса, Йосафат, Йорам, Ахазія, Йоаш, Амація, Азарія, Йотам, Ахаз, Єзекія, Манасія, Амос, Йосія, Єгояким, Єхонія; в період після вавилонського полону — Салталіїл, Зоровавель, Авіюд, Еліяким, Азор, Садок, Ахіма, Еліюда, Еліазир, Маттана, Яків, Йосип, Ісус Христос. Варто підкреслити, що серед 64 поколінь родоводу Ісуса Христа впродовж 4000 років немає однакових імен, якщо врахувати, що Яків, син Ісаака, названий Ізраїлем.

Критерій обрання героїв біблійної розповіді

Про кого йдеться у Біблії? Риторичне запитання, чи не так? Усім відомо, що Святе Писання розкриває план спасіння в Ісусі Христі. Але про Месію детальніше звіщають книги Нового Завіту, — додасть будь-який дослідник Біблії. А як же цікаві та повчальні історії про Ноя, Авраама, Давида та багато інших персонажів Книги Книг? Невже це якісь випадкові особистості, життя котрих піддавалось так званому «вихованню» з боку Бога? За яким критерієм вибрані ці біографії для розміщення у Біблії?

Нерідко можна почути: «за деревами не видно лісу». Після першого знайомства з Біблією виникає аналогічна ситуація: розмаїття особистостей, мозаїка і розгалуженість подій, хронологія тривалістю в 6 тисяч років. Усе це нівелює цілісність сприйняття картини Писання. Аби розвіяти подібні «блукання», варто подивитись на вістку Біблії у фокусі родоводу Ісуса Христа. Саме ця складова з′єднує і будує в один сюжет низку історій, сотні імен, бо від початку гріхопадіння Господь наголошував, що спасіння прийде через «насіння жінки» (Бут.3:15). Вирішення проблеми гріха ми знаходимо тільки у жертві Спасителя, про Якого звіщає Слово Боже від першої до останньої сторінки.

Перелік більше, ніж 60 імен, що формують покоління родоводу Ісуса Христа, наче захований в генеалогії інших родоводів. Приміром, тільки у книзі Буття ми знаходимо їх одинадцять. Поруч з викладом долі Божого народу ми бачимо короткі родоводи тих, хто відступив від істинної віри. Це спрямовує погляд на результати вибору людини. Біблійні родоводи характеризуються реалістичною дійсністю як позитивних, так і негативних сторін життя.

Виконання обітниці протягом 4000 років

Варто підкреслити, що наявність записів генеалогічного дерева Ісуса Христа впродовж 4000 років — це унікальний і єдиний у своєму роді факт. Кожна єврейська сім′я, кожна єврейська мати знала, що з «насіння жінки» коліна Юди, царського дому Давида народиться Спаситель. Виконання обітниці, даної ще в Едені, тривало 4000 років і захопило більшою чи меншою мірою певні сім′ї. Їхні життєві дороги з Богом — це аналіз пройденого і погляд у вікно сімейних проблем сьогодення. Як і колись перед сучасною родиною стоять питання покликання, переїздів, очікування і виховання дітей, питання вірності та відносин свекрухи й невістки. Внутрішнього дослідження просять проблеми суперництва дітей та прощення. Відтак, через призму сімей родовід Ісуса Христа постає в об′ємній картині та набуває якісно нової актуальності для особистого життя і спасіння.

 

Анатолій і Анжела Поліщук