Для більшості людей, мова, важливий елемент життя. Іноді про когось говорять: йому не дай їсти, дай поговорити. Це свідчить про те, що людина любить спілкування. Слова завжди відіграють важливу роль, особливо могутній їх вплив, у колі родин. Святе Письмо говорить, що перш ніж щось сказати потрібно добре зважити кожне слово. Одного разу псалмист Давид у молитві звертався до Бога з проханням: «Поклади Господи сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх… » Псалом 141: 3.

В горах Швейцарії  є такі місця де провідники попереджають туристів про те, що слід іти дуже обережно і мовчати. Найменший рух вітру або ехо, викликане звуком голосу, може стривожити сніг, який навис над маршрутом, і це викличе сходження лавини. Котра знищить все на своєму шляху. Тільки подумайте, одне слово чи вигук, можуть спричинити такі страшні наслідки. Між тим, любі друзі, так буває в житті, за одне необережне слово, комусь доводиться дуже дорого розплачуватись. Але якби при кожній бесіді, ми зважали на вимовлене слово, подібно до туристів у горах, то наскільки, менше б було негараздів, на роботі, в транспорті і звичайно ж у рідній домівці. «Сторожа вуст – благополуччя людини і сім’ї» тема наших роздумів сьогодні. Мета даного семінару вчасно привести сім’ю кожного читача до скарбниці знань щасливої родини.

– Що необхідно врахувати у питанні етикету спілкування?

Спеціалісти в галузі спілкування радять дотримуватись таких порад, щоб гарно ладнати з людьми:

– Будьте завжди самі собою, підтримуючи порядність, культуру поведінки і тактовність.

– Остерігайтеся заметів язика, не перебивайте співрозмовника. Завжди говоріть менше ніж думаєте.

– Виробляйте спокійну, переконливу інтонацію голосу. Як ви говорите часто важливіше, ніж те, що ви говорите.

– Ніколи не упускайте можливості казати добре слово, підбадьорення. В народі кажуть: «Хто серцем любить, той серцем голубить. А також, не доспи не доїж, а дитину потіш».

– Насамперед, цінуйте відносини. Якщо необхідно критикувати, робіть це конструктивно, не ображаючи. Виявляйте власні почуття і думки м’яко, наголошуючи на позитиві. У народі помітили: «Рідної матері слівце, як літнє сонце. Бо хоч є не раз на світі хмарненько,  а все-таки від нього тепленько».

– Не поспішайте з багатьма порадами, обіцянками, дотримуйте слова.

– Будьте завжди  привітні. Ще 3000 років назад, мудрий цар Соломон помітив: «Радісне серце – лице веселить, а при смутку сердечному – дух приголомшливий». Книга Приповістей 15 розділ 13 вірш.

– У бесіді, підтримуйте оптимізм і справжній гумор. Не дозволяйте насмішки, чи навішування ярликів. Кепкування, не найкращий спосіб заявити про себе.

– Нехай ваші чесноти, говорять самі про себе, уникаючи самовихваляння. Адже, цю ваду висміюють навіть діти.

– Етикет спілкування передбачає наступне: не говоріть про недоліки інших, будьте обачні з плітками бо це витрата дорогоцінного часу.

Не вдавайте із  себе грозу колективу, будьте активним слухачем для близьких людей.

В невдоволенні контролюйте гнів, керуючись розсудливістю. В деяких випадках, народна мудрість підкреслює: – Що мовчання, сотні слів варте.

Візьміть до уваги, уставний вираз: слово не горобець – вилетить не спіймаєш. Тому будьте дуже терплячі, щоб з ваших уст не зривалися різкі, чи грубі слова, які провокують лайку. Адже в народі помічають: «І найменша іскорка зродить найбільший вогонь». Пропоную життєву ілюстрацію необережного поводження зі словом.

Жив був юнак з недобрим характером. Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав:

– Забивай один цвях у ворота саду, щоразу, коли втратиш терпіння, або посваришся з кимось.

Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду, у наступні тижні навчився контролювати, кількість забитих цвяхів, і зменшуючи їх з кожним днем зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті, настав той день коли юнак не забив жодного цвяху у ворота саду. Він прийшов до батька і розповів йому цю новину. Тоді батько сказав юнакові:

– Виймай один цвях з воріт щоразу, коли не втратиш терпіння.

Нарешті, настав той день коли юнак, зміг сказати батькові, що вийняв усі цвяхи. Батько підвів сина, до садових воріт і сказав:

– Сину, ти прекрасно поводився, але подивися, скільки дірок залишилося на воротах. Ніколи, вони вже не будуть такими як раніше. Коли ти з кимось сваришся, і говориш людині неприємні речі, залишаєш їй рани, як ті, що на  воротах. Можеш встромити в людину ніж, і потім витягти його, але завжди залишиться рана. І буде не важливо скільки разів ти  просиш пробачення. Рани залишаться.

Дійсно, рана завдана словами, заподіює той же біль, що й фізичний. Сім’я, друзі, це величезне багатство, вони змушують усміхнутися і підбадьорюють, готові завжди вислухати. Вони підтримують, і  відкривають своє серце. Покажіть близьким людям, що вони цінні для вас.

– Що слід робити, щоб не стати учасником сварки у сім’ї?

Насамперед, не дозволити гніву  і почуттям керувати розумом. Можна вдатися до ухилення чи компромісу, можна загасити полум’я слів шляхом мовчання, або пониженим тоном голосу. В усякому разі необхідно зрікатися власного Я, лише мир, мовчання і спокійне ставлення вгамує сварку або крик. Коли дві людини закохані, вони не сперечаються, але в момент, коли вони не дуже впевнені у своїй любові і любові іншого, починається суперечка. В ній звучить аргументація: – тому, що; бо я; для того щоб, і так далі. Аргументація шановні, послаблює любов, суперечка це розбіжність вона одна означає сумнів, а любов вірить. Суперечка та вимоги ніколи не змінили нічиї почуття в кращий бік. Навпаки, вони погіршують обставини. Через суперечку і вимоги, любов тільки зменшується. Проте, найбільш важливо для збереження взаємовідносин, не дозволити суперечці перейти у фазу сварки. Ознака міцної сім’ї уміти її членам, бути не згодним, але не стати сперечальником. Щоб досягти цього, іноді приходиться діяти не звичайним чином. Колись, Авраам Лінкольн ділився:

– Я перемагаю своїх ворогів тим, що перетворюю їх на друзів.

З ранніх пір у Авраама Лінкольна, в політиці був критик – ворог. Який з презирством ставився до президента США. Це чоловік по імені Едвін Стентон. Лінкольн ніколи не відповідав на його злісні нападки. Він навіть запропонував йому посаду військового секретаря. І заявив, що це найкраща кандидатура. Друзі Авраама були надзвичайно здивовані. Пізніше, після трагічної смерті Лінкольна, біля померлого президента, Стентон крізь сльози сказав:

– Тут лежить найкращий правитель, якого коли-небудь знав світ.

В одному селищі жив чоловік, він був відомий тим, що ніколи і ні з ким не сперечався. І ось приїхав до нього кореспондент, щоб написати про нього в книзі рекордів Гіннеса. Між ними відбулася така розмова:

– Скажіть, а це правда, що ви прожили понад 90 років, і жодного разу ні з ким не сперечалися?

– Так це правда.

– І що, взагалі ні з ким?

– Взагалі ні з ким.

– І навіть з власною дружиною?

– Навіть із дружиною.

– Навіть зі своїми дітьми?

– Навіть із дітьми.

– І що за 90 років жодного разу?

– Жодного разу? Ніколи, ніколи? Ні з ким, ні з ким?

І тут кореспондент червоніючи і дратуючись від гніву додав:

– Так не може цього бути, що ви за все своє життя, жодного разу ні з ким не посварилися!!!!

– Сперечався, сперечався, сперечався. – Примирливо відповів старенький.

І справді, лагідна відповідь – гнів відвертає, а слово вразливе, гнів піднімає. Підкреслює слово Боже у книзі приповістей 15розділ 1 вірш. Отже, бурю негативних слів і емоцій, слід вчасно зупинити. Мудрістю мовчання і примиренням. Крик – народжує грубість, обман – народжує недовір’я, не прощення – породжує озлобленість. Посмішка – розтоплює лід, покаяння – пом’якшує покарання, прощення – приносить полегшення, відкритість – викликає довіру. Турбота наповнює життя змістом. Посієш бажання – пожнеш вчинок, посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю.

Якось йшли двоє друзів пустельною місцевістю. Так сталося, що дорогою вони посварилися, і один іншому дав ляпаса. Ударений відчував глибокий біль і образу, але він промовчав. І написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Вони продовжили шлях. І нарешті прийшли туди, де була вода. Тут вони вирішили відпочити і викупатись. І ось друг, якого раніше вдарили, потрапив у трясовину і почав тонути, але товариш його врятував. Отямившись врятований висік на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя». Тоді той, хто дав ляпаса і врятував свого друга запитав: «Коли я тебе скривдив ти написав на піску, а тепер ти пишеш на камені чому?»  І друг відповів: «Коли тебе кривдять пиши на піску, щоб віпер прощення міг замести образу, але коли тобі роблять добро потрібно писати на камені, щоб жоден вітер не зміг стерти цих слів».

Пам’ятайте, що в арсеналі наших уст є дві сили, будувати і творити прекрасне, або руйнувати і нищити. Сім’я  – це той осередок, звідки чекають лише тепла. Навчімось сторожити свій язик і це нам  повернеться сторицею.

Анжела Поліщук